1)Подорож з відповідальністю перед навколишнім середовищем у відносно непорушені природні території з метою вивчення та насолоди природою і культурними визначними пам'ятками, яка сприяє охороні природи, надає м'який вплив на навколишнє середовище, забезпечує активну соціально-економічну участь місцевих жителів і отримання ними переваг від цієї діяльності (МСОП, по H. Ceballos-Lascurain);
2)Туризм, сумісний з екологічними і соціальними вимогами, відповідальний перед природою, що сприяє її захисту, підвищує культуру мандрівників, що виконує просвітницьку функцію, дбайливо відноситься до традиційних культур та місцевим спільнотам (Є. Ю. Ледовських, Н. В. Моральова, А. В. Дроздов);
3) Природно-орієнтований туризм, що включає програми екологічної освіти та просвіти і здійснюваний відповідно до принципів екологічної стійкості (Національна стратегія екотуризму, Австралія).
Орієнтири екотуризму
- Активне сприяння збереженню природної та культурної спадщини;
- Залучення місцевих і корінних спільнот до планування, розвитку та здійснення екотуристичної діяльності, яка сприяє підвищенню їх добробуту;
- Роз'яснення туристам значення природної і культурної спадщини відвідуваних турцентрів;
- Спрямованість на індивідуальних мандрівників і організовані туристичні групи невеликого розміру.
Основні принципи
1) мінімізації негативного впливу: природної і соціокультурної сумісності як фундаментальна умова контролю і участі з боку місцевих громад, рівноправного доступу до природних ресурсів; дотримання гранично допустимих рекреаційних навантажень;
2) посилення і широке охоплення: створення фінансових, економічних і соціально-культурних переваг для охоронюваних територій і місцевого населення;
3) підвищення природоохоронної, екологічної і культурної свідомості, що включає екологічну просвіту, повагу звичаїв і традиційного укладу місцевих спільнот, обмін досвідом.
Функції
- Збагачення туристів життєво важливими загальнокультурними і природно-науковими екологічними знаннями, в тому числі у сфері особистої та громадської екологічної безпеки;
- Емоційне оздоровлення, позбавлення від «міського» стресу;
- Соціалізація світогляду туристів шляхом формування їх екологічної культури, що включає нові, важливі для сталого розвитку суспільства ціннісні орієнтації та поведінку;
- Формування толерантного ставлення до незнайомих першокультур і етносів, до їх способу життя і традицій, адаптованих до природного середовища проживання;
- Створення нових робочих місць для місцевого населення;
- Стимулювання традиційних форм природокористування, виробництва екологічно чистих продуктів харчування;
- Збільшення інвестицій як в інфраструктуру та сервіс, так і в охорону природи;
- Зростання добробуту місцевого населення і розвиток спеціальної освіти;
- Розвиток ремесел;
- Вдосконалення місцевого самоуправленія.
Види туризму
- Науковий экотуризм припускає участь у наукових дослідженнях добровольців. Учасники таких экотурів поєднують відпочинок на природі з дослідженням флори, фауни, ландшафтів тощо. Його складовою є інформаційно-просвітницька діяльність. У програму екотурів в обов'язковому порядку входять відвідування лекцій і участь у наукових дослідженнях.
- Пізнавальний экотуризм більшою мірою орієнтований на подорожі і спостереження за навколишнім світом. Найрозвиненішим регіоном для такого виду туризму вважається Східна Африка, тому що в місцевих національних парках зустрічаються найцікавіші для туристів види тварин: слони, горили, леви й носороги.
- Рекреаційний экотуризм найбільш схожий на "класичні" види відпочинку. Найчастіше екотуристи відвідують певні регіони світу, де займаються "м’якими" для екології видами спорту й активного відпочинку, такими як альпінізм, рафтинг, піші й кінні походи й т.п.
0 коммент.:
Отправить комментарий