Найпоширенішим методом лікування на основі екологічно чистих препаратів є лікування травами. Ще з часів середньовіччя було відомо понад тисячу різноманітних рослин, що мають лікувальні властивості. До повсякденного вжитку таке лікування увійшло під назвою «Народна медицина».
Багато хто вважає такий метод лікування не дієвим і надає перевагу хімічним речовинам (пігулкам) під час лікування навіть звичайного нежитю. Проте зараз жоден санаторій профілакторій не обходиться без лікування фіто чаєм. У цій рубриці ми пропонуємо Вам ознайомитися з лікувальними властивостями трав.
Ромашка
Настій квітів ромашки має протизапальну, кровоспинну, антисептичну, слабо в'яжучу, болезаспокійливу, седативну, потогінну та жовчогінну дію.
Ефірне масло ромашки має дезінфікуючу і потогінну дію, зменшує утворення газів, знімає болі, послаблює запальні процеси, нормалізує порушену функцію шлунково-кишкового тракту, збудливо діє на центральну нервову систему: підсилює і прискорює дихання, збільшує число серцевих скорочень, розширює судини головного мозку. Великі ж дози ефірного масла викликають головний біль і загальну слабкість.
Ромашку дуже ефективно використовувати при лікуванні гострих і хронічних гастритів, виразки шлунку, коліту, а також при підвищеній збудливості, невралгічних болях, хворобливих менструаціях, маткових кровотечах і.
Зовнішньо цю рослину застосовують для промивання запаленої слизової оболонки при геморої, також роблять ванночки для ніг при боротьбі з пітливістю ніг. При лікуванні грипу рекомендується вдихати пари гарячого настою ромашки.
Ромашковий чай зараз можна придбати навіть у звичайних супермаркетах.
Звіробій
Препарати з трави звіробою застосовують для лікування при виразках, ревматизмі, подагрі, різних нервових захворюваннях. Використовується він також для лікування депресивних психозів.
Рослина звіробій використовують при захворюваннях травного тракту (проноси, хронічні гастрити, виразкова хвороба), при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при захворюваннях нирок.
Міцний настій звіробою застосовують у стоматологічній практиці для зміцнення ясен, усунення неприємного запаху з рота, а також використовують як протизапальний засіб.
Відваром трави звіробою миють дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, при висипах, наривах, при хворобах молочних залоз прикладають компреси.
Коріння рослини використовують при дизентерії та туберкульозі кісток.
Календула
Квіти календули мають бактерицидні, ранозагоювальні, протизапальні, гіпотензивні та седативні властивості. У вигляді настою застосовується при ангіні, запальних захворюваннях порожнини рота.
Також рослину використовують як спазмолітичний, жовчогінний та ранозагоювальний засіб при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, колітах, ентероколітах, захворюваннях печінки і жовчних шляхів. Приймають по 2-3 столові ложки 3 рази на день за 30 хвилин до їжі.
У гінекологічній практиці календулою лікують шляхом спринцювання ерозію шийки матки.
Ефективні препарати, до складу котрих входить календула, при захворюваннях серцево-судинної системи, що супроводжуються сильним серцебиттям, безсонням, гіпертензією.
Обліпиха
Ягоди обліпихи містять вітаміни групи В та велику кількість вітаміну С. Завдяки відсутності в плодах аскорбіноквідази вітамін С добре зберігається і після переробки плодів. У них присутні яблучна кислота, каротин, жирне масло, мікроелементи, залізо та інші речовини.
У медицині для лікування авітамінозу використовується обліпиховий сік, рідше - різні настоянки та водні настої, сиропи і масло. У народній медицині застосовують й інші частини рослини. Припарками з листя лікують ревматизм.
При зовнішніх захворюваннях пошкоджену ділянку шкіри очищають, наносять піпеткою масло обліпихи, потім накладають марлеву пов'язку. Пов'язки змінюють через день.
Подорожник
Подорожник великий покращує травлення, підвищує апетит, його приймають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хронічних гастритах зі зниженою кислотністю, при метеоризмі, хронічних колітах, виразці шлунка і 12-палої кишки, раку шлунка і кишечника, захворюваннях жовчного міхура.
При недостатній секреції шлункового соку та виразковій хворобі приймають відвар насіння. Можна приймати свіжий сік листя подорожника, а також настій листя.
Відвар насіння як пом'якшувальний, обволікаючий засіб сприятливо впливає на організм при запальних процесах, а також при подагрі, геморої. Настій подорожника при геморої та запорах слід приймати прохолодним.
М’ята перцева
При прийомі всередину діє протиблювотну, протизапальну, в'яже, обезболюючу, дезінфікуючу, посилює перистальтику кишечника, збільшує секрецію залоз шлунково-кишкового тракту і печінки. Ментол сприяє відділенню жовчі, при цьому знімає спазми жовчних проток.
Препарати з листя при прийомі всередину діють як антисептичний і болезаспокійливий засіб, зменшують зубний біль, освіжають порожнину рота.
Препарати м'яти перцевої застосовують при спазмах шлунково-кишкового тракту, метеоризмі, нудоті і блювоті, холангіті, жовчнокам'яній хворобі та гепатитах.
При запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (фарингіт, ларингіт, трахеїт, нежить та ін) застосовують ментол і різні препарати м'яти перцевої для змазування слизових оболонок, інгаляцій, а також у вигляді крапель для носа.
Шавлія
Листя шавлії мають дезінфікуючу, протизапальну, в'язку, кровоспинну дію.
Застосовується у вигляді настою і настоянки листя для полоскання рота, при стоматитах, катарах верхніх дихальних шляхів, при ангіні та гінекологічних захворюваннях у вигляді лікувальних спринцювань.
У народній медицині використовується листя шавлії при гастритах, колітах, при захворюванні печінки, нирок, при бронхітах, як відхаркувальний, пом'якшувальний і сечогінний засіб. Зелене листя, висушене без стебла, вважається корисним також при поганій пам'яті, нічних потах та водянці. Найбільш широко застосовується шавлія у вигляді полоскань при ангіні, гінгівітах, при виразках в області кутів рота (особливо у дітей) та при свинці.
Мати-й-мачуха
У листках і кошиках містяться ефірна олія, дубильні і слизисті речовини, фітостерин, інулін, яблучна й винна кислоти, каротин і вітамін C.
У народній медицині листки і кошики підбілу рекомендують при стенокардії, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень, затяжному кашлі, кишково-шлункових хворобах. Листки використовують для збудження апетиту, при простудних захворюваннях. Соком листків лікують туберкульоз легень, золотуху, нежить, гнійні рани й виразки. Свіжі листки прикладають до наривів, ними лікують запалення шкіри, запалення вен на ногах. Відваром листків з підбілу і кропиви миють голову для укріплення волосся та при боротьбі проти лупи.
Алое
Сік алое, а, відповідно, і препарати, які його містять, володіють сильними протизапальними, знеболюючими і антибактеріальними властивостями, що важливо при боротьбі з хвороботворними мікроорганізмами. Препарати, що містять алое, широко застосовуються в багатьох галузях медицини (гінекологія, стоматологія, дерматологія, хірургія, терапія, імунологія) для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту (гастрити, виразки, запори), захворювань очей (кон'юнктивіт, короткозорість, запалення рогової оболонки) і шкіри, запальних захворюваннях порожнини рота, ГРВІ та ін.
0 коммент.:
Отправить комментарий